Інтерактивні методи навчання
Слово інтерактив (пер. з англійської іnter — взаємний, асt – діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог, гру. Інтерактивні методи навчання є найбільш цікавими і ефективними. Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.
Сильною стороною інтерактивних методів насамперед є – підвищення “ККД” процесу засвоєння інформації. Вчені стверджують, що учень засвоює матеріал:
під час лекції – 5%;
під час читання – 10%;
під час роботи з відео/аудіо матеріалами — 20%;
під час демонстрації – 30%;
під час дискусії – 50%;
під час практики – 75%;
під час навчання інших чи відразу застосовуючи знання – 90%.
Дещо видозмінивши слова видатного китайського педагога і мислителя Конфуція маємо кредо інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю – я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром!»
Переваги інтерактивного навчання
– Формування навичок культури спілкування (вміння вести дискусію, обговорення).
– Вироблення вміння приймати спільні рішення.
– Удосконалення вміння робити аналіз, синтез, висновки та узагальнення.
– Формування навичок ораторського мистецтва.
Використання інтерактивних методів навчання сприяє розвитку таких особистісних якостей, як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси тощо. Тому саме такий підхід «Перша школа бізнесу» використовує у роботі з дітьми.
В ході застосування інноваційних технологій, діти:
– вчаться взаємодіяти і співпрацювати в команді
– така взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою, а тому – формується доброзичливе ставлення до опонента
– формується територія і відчуття «успіху».
– вчаться спілкуватися з іншими, домовлятися, формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору.
– шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями
– вчаться аналізувати і критично мислити
– роблять власні висновки і відкриття
– приймають обґрунтовані, альтернативні рішення
– співнавчаються і співдіють.
– формується відчуття колективу, команди, спільної відповідальності.
Іншими словами , набувають життєво необхідних вмінь: чути одне одного, враховувати думку іншого, відстоювати власну позицію, знаходити оптимальне рішення, організувати власну роботу й працювати спільно, допомагати, приймати допомогу, радіти власним успіхам і досягненням інших тощо.
Побудова інтерактивного навчання. Методи і техніки.
Організація інтерактивного навчання передбачає: моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно об’єктивно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії.
Інтерактивні методи навчання діляться на чотири групи:
- групове навчання
- фронтальне
- навчання у грі
- навчання у дискусії.
Класифікації ігрових методів навчання: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально – рольова гра.
Групова навчальна діяльність — це форма організації співдії у малих групах дітей, об’єднаних спільною метою або завданням. За такої організації вчитель керує роботою кожної дитини опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Таке навчання відкриває можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню дітьми вищих результатів засвоєння знань і формувань вмінь. До групового навчання можна віднести роботу в парах, ротаційні трійки, «Два — чотири — всі разом», роботу в малих групах, «Акваріум».
До фронтальних інтерактивних методів належать такі, що передбачають одночасну спільну роботу всієї групи. Це — обговорення проблеми у загальному колі: «Мікрофон», незакінчені речення, «Мозковий штурм», «Навчаючи — вчуся», «Дерево рішень» та ін.
Приклад методу: Мозковий штурм
Мозковий штурм є прекрасним методом для використання досвіду дітей з метою розв’язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для мозкового штурму, яких потрібно дотримуватись. Мозковий штурм спрацьовує найкраще в групах по 5—7 осіб.
Заняття: Мозковий штурм.
Тривалість: різна.
Основні пункти
Чітко визначте проблему або тему для мозкового штурму. Працюйте в колі.
Виберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.
Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову.
Правила мозкового штурму є такі.
Жодної критики!
Запозичення інших ідей є нормальним явищем.
Бажана велика кількість ідей.
Оцінка приходить пізніше.
Щоб вдосконалити якість ідей, надайте час дітям, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.
Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.
Мозковий штурм може бути проведеним у двох групах — тоді кожна група поширює список, який складається з огляду на список інших.
До методів навчання у грі належать імітації, рольові ігри, драматизація. Дітям надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Діти самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі — інструктор, суддя-рефері, тренер, головуючий, ведучий. Цей метод сприяє заохоченню дітей до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується, У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учасники. Ігрова ситуація сприяє посиленню емоційно-психологічного стану, збуджує внутрішні стимули до навчальної роботи, знімає напругу, стомленість. До ігрової ситуації входять такі методи, як “Аналіз конкретної ситуації”, “Інцидент”, “Розгляд ділової кореспонденції” тощо. (6-10 р).
Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:
- орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її ходу);
- підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів вирішення проблеми);
- основна частина — проведення гри;
- обговорення.
Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація дітей. Кожний починає розуміти, що він уже не просто учень, який відповідає перед учителем, а особа, яка має певні права й обов’язки та несе відповідальність у прийнятті рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю учасників, дозволяє швидше і краще засвоїти запропонований матеріал. Крім того, він сприяє професійній орієнтації дітей. Метод “рольової гри” має такі різновиди: “ігрове проектування” та “інсценізація”. (9-10 р).
Метод навчання у дискусії. Важливий засіб пізнавальної діяльності дітей у процесі навчання, бо дискусія — широке публічне обговорення спірного питання. Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Дискусійний метод навчання дозволяє серед різних варіантів рішень одного й того ж питання вибрати оптимальний. При цьому в дитини можуть виникати сумніви у правильності вибору. Щоб позбутися їх, необхідно глибоко проаналізувати суть явища або процесу, його природу. Такий спосіб навчання дає змогу дитині підійти до істини впритул. Досягнення поставленої мети зумовлює розвиток пізнання. До таких методів відносять: «Метод ПРЕС», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Ток-шоу», «Дебати», « Дискусія круглого столу”. (діти старші -9-10 років). Іноді «Мозковий штурм».
Індивідуальні пошуки. Дедукція. Створюється ситуація, яка потребує від дітей активного пошуку розв’язань. Вчитель дає лише загальні вказівки. Може використовувати запитальники, індивідуальні ігри, завдання, тести. Діти мають змогу засвідчити і поглибити свої вміння, Метод вимагає високої активності кожної дитини, підвищує мотивацію та зацікавлення, допомагає обрати власний темп навчання.
Інтегровані ігри. Це дуже різноманітні вправи, що дають змогу розрядити можливу напругу. Використовуються, щоб полегшити формування добрих стосунків, особливо, якщо учні збираються вперше. Забезпечують активність дітей, усувають монотонність, допомагають оздоровити атмосферу.
Командне вирішення проблем. Діти працюють у невеликих (3-6-особових) командах. Надається змога обговорити проблему і знайти її найліпше вирішення. Результати найчастіше представляються у графічній формі. Дозволяє реалізувати активність учасників, полегшує спільну діяльність і слухання кожного. Плакат автоматично передбачає вдале упорядкування інформації.
Встановлення засад групової праці. Вправа виконується на початку теми (курсу). Полягає в обговоренні й прийнятті засад дій, які стануть обов’язковими для групи дітей упродовж усього навчання Принципи записують і роздають кожному учасникові. Доцільно розмістити їх на видному місці. Вчитель під час занять може посилатися на них, спонукаючи учасників до формування команди. Йому легше підтримувати дисципліну завдяки посиланням на рішення групи.
Тренування творчості. Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності дитини є: самостійність (повна або часткова), наприклад: сам обираю, що малювати, чим малювати, яке завелике; сам обираю, яку книжку читати; сам обираю чи малювати чи вирізати, чи з папером працювати – пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення або конструювання нового продукту.
Дослідницька робота. Цей вид праці є традиційним і завжди новим засобом розвитку пошуково-пізнавальної активності учнів, поглиблення знань, удосконалення умінь і навичок, розширення кругозору, формування світогляду. У дослідницькій роботі, яка є дійовим пошуковим методом активізації мислення, основу становить співпраця учнів і педагога. Дослідництво допомагає педагогу краще пізнати своїх учнів, розкрити їхню неповторність, різнобічність інтересів та уподобань, спрямовувати їхню професійну орієнтацію.
Командні рішення. До цієї групи потрапили різноманітні вправи, мета яких – прийняти спільне рішення всіма членами команди. Головний принцип – досягнення згоди, а не звернення до голосування. Вправи цього типу формують команду, створюють в групі позитивну атмосферу, формують культуру спілкування і досягнення компромісів.
Самооцінювання. Учасники оцінюють власний прогрес. Це може стосуватися однієї вправи, теми, модуля. Варто використовувати анкети і запитальники. Дозволяється дискутувати, розмовляти з друзями по групі і консультуватися щодо своєї думки з учителем. В дітей формується мотивація, зацікавленість, відповідальність за власну працю.
Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правило, пов’язане із застосуванням навчальних ігор. Можна використовувати на уроках розвивальні ігри, акцентуючи увагу на розвитку розумових здібностей учнів, зокрема: “Назви узагальнюючим словом”, “Четвертий – зайвий”, “Знайди істотне”, “Проведи аналогію”, “Зроби логічний висновок”, “Анаграма”, “Відгадай, або Знайди омоніми”, “Упізнай тварину за описом: відгадай загадку, ребус, шараду”, “Розв’яжи логічну задачу”, “Знайди помилку”, “Знайди відповіді на тест”. (Вони є всі описані в Інтернеті)
Висоновок. Раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності дітей: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання даних методів від більш простих (ігри-вправи) до складних (рольові). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.